Історична довідка Конятинської територіальної громади

  Конятинська територіальна громада, була утворена 27 січня 2017 р., шляхом об’єднання Довгопільської, Конятинської, Яблуницької сільських рад. Вона належить до історико-географічної частини України – Гуцульщини. Ця споконвічна українська територія входила колись до території Київської Русі. Етнографічна група українців, які населяли ці райони, як і все населення західноукраїнських земель, протягом століть зазнавала гніту угорських, польських, австрійських, чеських, румунських. А від вересня 1940 р. буковинські гуцули належали до УРСР.

  Основним заняттям було скотарство, розвиткові якого сприяли міжгірські полониин з буйною рослинністю, придатною для випасу худоби (маржини), в меншій мірі землеробством, бо грунти не дуже сприяли розвитку цієї ділянки господаврства.

Конятин за час УРСР

  Село, центр сільської ради, лежить на правому березі річки Білого Черемошу, лежить за 30 км. від районного центру, за 48 км. від залізничної станції Вижниця. Через село проходить шосе. Тут розташований колгосп «Перемога», створений в 1948 році. Господарство тваринницького напрямку, має 2840 га землі, в т. ч. 813 га лук, 612 га пасовищ; 779 голів великої рогатої худоби, 1050 овець. Наявні кормоцехи, пилорама, деревообробна майстерня.У Конятині є дільнична лікарня на 15 ліжок, середня школа, консультаційний пункт заочної середньої школи, будинок культури на 400 місць, бібліотека. Перша згадка про село є в документі 1774 року. Мешканці Конятина активно підтримували селянські виступи, керовані Л. Кобилицею. В урядових документах з приводу придушення цих повстань Конятин названо одним з найбільш бунтарських сіл. Найактивніше діяли в селі Гнат Буздига та Кузьма Генкул, які були жорстоко покарані.

Яблуниця за час УРСР

  Село, центр сільської ради, розташована на правому березі річки Білого Черемошу. Сільраді підпорядковані населені пункти Голошина та Плай. В Яблуниці розміщені колгосп ім. Калініна та лісництво. Артіль має 2255 га землі, в т. ч. 708 га сіножатей, 384 га пасовиськ. Господарство тваринницького напряму, займається також заготівлею та переробкою деревини. За видатні виробничі успіхи орденом Трудового Червного Прапора нагороджена доярка П.Д. Паучек.У селі є восьмирічна школа, бібліотека, клуб на 300 місць. У гуртках художньої самодіяльності бере участь близько 100 чоловік. При клубі обладнана кімната щастя, в якій урочисто відбуваються посвята в колгоспники, зорини та інші нові обряди. Село згадується в документах XVІІІ століття. У 1884 році селяни брали участь у повстанні під керівництвом Лук’яна Кобилиці.

Довгопілля за час УРСР

  Село, розташоване на правому березі річки Білого Черемошу, за 30 км від районного центру, за 42 км від залізничої станції Вижниця. В селі знаходиться колгосп «Маяк», створений в 1948 році. В артілі 2497 га землі , в т. ч. 646 га сіножатей, 336 га пасовиськ, 1237 га лісу. Вироничий напрям – тваринництво, допоміжні галузі – заготівля і переробка лісу, виготовлення цегли ( 3 млн. штук за сезон). Є восьмирічна та вечірня середня школи, клуб, одна з найкращих в районі бібіліотека; пологовий будинок. Вперше в документах село згадується в 1607 році. В листопаді 1843 ро  ку жителі Довгопілля взяли участь у повстанні під керівництвом Л.Кобилиці. У Довгопіллі жив Герой Соціалістичної Праці лісоруб Ю.І. Кіндратяк. У 1940 році в селі було записано пісню, в якій прославляється Лук’ян Кобилиця – «Ой у моїм городчику копана криниця». 1953 року в с.Стебнях від О. Яновської записано історичну пісню про Б. Хмельницького  «Ой, Богдане, Богдане».