c.Самакова
На території Вижницького (Путильського) району Чернівецької області високо в горах розташоване село Самакова. Тут проживають буковинські гуцули, основними заняттями яких є скотарство і лісорозробки. Засноване було Семакове приблизно в 1580 році. В той час там були непроходимі ліси й першими поселенцями в Семакові були втікачі від гнобителів із Чернівців та Вижниці. Потрапивши у гірську місцевість селяни й міщани будували примітивні житла і займалися скотарством. Таким чином, той, хто потрапив у Семакове, жив вільною людиною, не сплачуючи жодних податків панам. Та в 1779 році кількість семаківських жителів зросла до сотні, про що стало відомо австрійській владі, яка здійснила перепис майже всієї Гуцульщини. Відтоді жителі Семакове були обкладені податками. Недалеко від вищезгаданого села знаходиться урочище Білкинець, де є загадкова печера, що тягнеться глибоко під горою. Існують різні перекази щодо неї, однак, достовірної інформації про її походження та виникнення ще не має, тому печеру потрібно детально вивчати.
Є відомості, що у Білкинецькій печері переховувались опришки в 1738-1745 pp., а також вояки УПА в 1945-1949 pp.
Потрапивши у печеру в Семакові, можна зійти нею вниз до присілка Сокільця, що знаходиться у Довгопіллі, а це близько 15 км, але зараз проходи в печері завалені камінням. У 1970 році у Білкинецьку печеру заходив один зі студентів ЧДУ, та, спустившись на глибину 1,5 км, він повернувся назад, бо натрапив на людський скелет, якого дуже злякався. З його розповіді стало відомо, що в печері було багато завалених камінням проходів, а на стінах були написи латинською мовою. Можливо, цю печеру викопували наші далекі предки – білі хорвати, які в давнину мешкали в Карпатах, а може, вона була ще до хорватів. В печері бували і римські воїни, підтвердженням цьому - знайдені римські монети при вході у підземелля. Такі монети знаходили і в с-щі Путила. У радянський час, як і в часи незалежності, Білкинецька печера не досліджувалась. Однак, слід сказати, що ця печера приховує багато скарбів давнини. її необхідно вивчати й досліджувати, щоб краще знати історичне минуле нашого чарівного краю - Гуцульщини.
ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ
Село Самакова розташоване за 6 км. на південь від річки Черемош. З села видніється широка панорама гір нашого району, хутори, села Верховинського району, гора Скупова та гора Піп-Іван. Межує: на півночі - с. Конятин, хутори с. Довгопілля; на пн.-сх. - с. Малий Дихтинець; на сході - хутори с. Киселиці: Гробище, Широкий; на заході - хутори с. Яблуниця; на півдні - Яблунецька полонина. Від села Самакова проходить автомобільна дорога з твердим покриттям, яка з'єднує з районним центром - 36 км., і обласним центро - 120 км. З Самакови до районного центру можна добратись шосейною дорогою через с. Конятин в об'їзд, або пішим ходом навпростець - 14 км. (3 год.). Наші гори багаті на підгірні джерела, які утворюють багато потічків. Ці потічки наповнюють два найбільші потоки, де один іде на схід, а другий - на північ.
З нашого села беруть початок багато потічків, які зливаються у два найбільших потоки: Самківський і Юринець. Самаківський потік тече на півпічний захід і впадає в річку Черемош. Юринець впадає в Дихтинецький, який тече на північний схід і впадає в Путилку.
ОСВІТА В С. САМАКОВА
У наш час, коли відкрили середню школу, ми звертаємося до скарбниці минулого, з вдячністю згадуємо, про тих людей, які пам’ятають і знають минуле нашої школи. Велику допомогу у цьому надають постарші люди, які діляться своїми знаннями, спогадами про нашу школу. Перша школа у селі Самакова була відкрита з-за Австрії (австрійських часів) у будинку Москаль Ганни Костянтинівни. І в цій школі вивчали українську мову та німецьку. Діти вчилися в цій школі до 1914 року поки не почалася Перша Світова війна, між Австрією та царською Росією. Під час війни школа була закрита. У 1918 році наш край окупувала Боярська Румунія. З-за румунських часів знову школу відкрили у будинку Москаль Ганни Костянтинівни. Спочатку відкрили початкову школу, а з часом була семирічна школа. Учителями були Вульпій Юрій та Вульпій Катерина. Директором школи був Вульпій Юрій і одноразово учив дітей.
Учні румунської школи, серед них вчитель Вульпій Катерина
В одній кімнаті займалися учні чотирьох класів, навчання дітей було дуже важким. Вчились румунською мовою, навіть на перерві не дозволялось говорити рідною мовою. Вчитель був дуже жорстоким до тих, хто не міг вчитися і били дітей різками, лінійкою по долонях. Діти вчилися у дві зміні. Уроки починалися і закінчувалися молитвою „Отче наш”.
Вульпій Юрій та Вульпій Катерина працювали ще у румунській школі, яка була побудована в 1939 році, біля будинку Грицюка Дмитра. Але на жаль ця школа довго не пропрацювала. Вона була спалена, під час Великої Вітчизняної війни.
Директори Самаківської школи
1.Загорайко Олександр Федорович (1961-1965 рр.)
2.Шевчук Степан Михайлович (1965-1967 рр.)
3.Гайдук Анатолій Омельянович (1967-1970 рр.)
4.Первісник Михайло Петрович (1970-1971 рр.)
5.Рошко Устина Захарівна (1971-1973 рр.)
6.Шабельман Поліна Самойлівна (1973-1974 рр.)
7.Тіца Микола Дмитрович (1974-1975 рр.)
8.Медецький Мирослав Степанович (1975-1979 рр.)
9.Терен Іван Дмитрович (1979-1984 рр.)
10.Бубряк Галина Миколаївна (1984-1987 рр.)
11.Кермач Микола Танасійович (1987-2021 рр.)