ІСТОРІЯ ПОХОДЖЕННЯ НАЗВИ СЕЛА КОНЯТИН

Розповідають старожили села Первісник Ганна Іванівна, Швабко Євдокія Юріївна, Євенчук Ганна Федорівна,  що  їхні бабусі і дідусі оповідали їм про те, що колись територія села була безлюдною. Улоговина, що знаходилась на правому березі річки Білий Черемош, як верхня річкова тераса, була вкрита у теплий сезон року густою травою. Ближні поселенці вирішили використати цю територію для випасання худоби.  Загнали сюди коней.  Коні,  після випасу, поверталися гарними, ситими.  А з часом цю територію так і стали називати землею для коней – Конятин.


ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ СЕЛА КОНЯТИН

  Село Конятин – одне з чудових сіл Путильського району Чернівецької області. Його географічна «адреса» - 48 пн.ш. і 25 сх.д.

  Село лежить на правому березі р.Білий Черемош, за 30 км від районного центру Путили та 48 км від залізничної станції Вижниця і 124 км від обласного центру Чернівців. Наше село сусідиться із Яблуницею і Довгопіллям, а через р. Білий Черемош – з с.Черемошна Верховинського району Івано-Франківської області.  Через село проходить центральна дорога, яка з’єднує кінцеву автобусну зупинку Яблуницького напрямку в Яблуниці і до села Усть-Путила.

  На території нашого села знаходиться Конятинська сільська рада, якій підпорядковані такі населені пункти: Конятин, Самакова і Великий Липовець. До села Конятин відносяться хутори – Плита, Глибока і частина хутора Зелений. До села Самакова входять – Верхня і Нижня Самакова та Великий і Малий Рошишний.  До Великого Липовця входять – Буздуги і Манчулів.


   РЕЛЬЄФ І КОРИСНІ КОПАЛИНИ

  Село лежить на невеликому проміжку  міжгірної улоговини, що оточена гірськими хребтами. Ці хребти тягнуться у напрямі із заходу на схід та північного сходу на південний схід.Найбільша абсолютна відмітка становить 1210 м. над рівнем моря. Міжгірна  улоговина утворилась переважно під дією текучих вод. Колись води нашої ріки протікали по всій улоговині. Гірські хребти малошпилясті, зазнають сильного процесу фізичного вивітрювання.Особливої уваги заслуговує цікавий витвір природи на хуторі Плита – камінь «Беркут». Вдивляєшся в цей камінь, і перед тобою постає образ грізного беркута. Це ж треба потрудитись природі, щоб зробити такий вибір.

  Дуже великої шкоди завдають сельові потоки. Так у 1989, 2008 роках пройшов сильний сельовий потік на Канчуковому потічку, який завдав великих збитків місцевим господарям та селу в цілому. Сельовий потік заплавив велику територію брилами каміння, гальки, глини, колодами, гілками. Територія, що співпадає із с.Конятин не дуже багата на корисні копалини. Найпоширенішими є родовища будівельних корисних копалин (річковий пісок, гравій та глини, що використовуються для виробництва цегли, черепиці, кахелю, каменю…) У напрямку до с.Самакова підніжжя схилів складене товстими шарами будівельної глини. Правда, використовують їх  поки що лише у приватному будівництві. А підніжжя схилу Бундерчиха, у напрямку х.Зелений, багате на родовища мінеральних вод. У двох місцях вода у вигляді джерела виходить безпосередньо на поверхню.  Місцеві жителі використовують її, як лікувальну воду. Знаємо, що деякі місцеві люди приїжджали аж із м. Архангельська і лікувались цією цілющою сірководневою водою.


 КЛІМАТ 

 Клімат нашої місцевості помірно континентальний. Він характеризується великою кількістю опадів і високою вологістю повітря, значною тривалістю морозного періоду, порівняно низькими температурами повітря  і грунту. За багаторічними спостереженнями учнів нашої школи підраховано, що пересічна температура повітря становить +6с…+7с. Відомі і кліматичні«рекорди» Конятина. Найвища температура повітря була зареєстрована +38с, а найнижча - -35с. Пересічна річна кількість опадів у нашій місцевості коливається у межах 1000-1100 мм.  Найбільше опадів випадає влітку, найменше – взимку і напровесні. Дні із відносною вологістю нижчою від 30% в нас бувають дуже рідко. Такі дні помічали у кінці липня на початку серпня 2000 року.Великий вплив на кількість опадів, їх розподіл за порами року мають спостереження та окреслення «рози» вітрів відмічається переважання західних вітрів. Для прикладу наводимо рік 1988 року. Клімат нашої місцевості помірно континентальний. Він характеризується великою кількістю опадів і високою вологістю повітря, значною тривалістю морозного періоду, порівняно низькими температурами повітря  і грунту.


РОСЛИННИЙ СВІТ

   Багатий і різноманітний рослинний світ Конятина. Гордістю і прикрасою місцевості є ліси. Тут ростуть ялиново-буково-ялицеві ліси. Ці ліси є рідко травними. Чистих ялицевих лісів  залишилося дуже мало. У трав»яно-чагарниковому ярусі  найбільше поширені: квасениця звичайна, куничник простиновий і чорниця. Ялиця і ялина І класу бонітету Підлісок відсутній. У трав»янистому покриві  зустрічаються: моренка запашна, безщитник жіночий, квасениця звичайна.  Моховий покрив на 30-40% усієї площі. Серед лісових представників, звичайно, переважає ялина, близько 70% лісової площі. У змішаних ялинових лісах береза бородавчаста, бук, явір. Трапляється жимолость чорна. У травянистому ярусі поширені: ожина змієвидна, кремена біла, куничник тростиновий, квасениця звичайна… Рідше трапляється моренка запашна, переліска багаторічна, безщитник жіночий. Чисті ялини високопродуктивні, ліси І-Іа класів бонітету. Помітними асоціаціями є ялинки квасеницеві,  які ростуть в умовах вологих сугрудків. Ялинки зеленомошники приурочені до вологих багатих суборів. Зелені мохи тут утворюють майже суцільний покрив. Крім цих асоціацій, є ліси з домінуванням у трав’янистому ярусі осоки лісової, квасениці звичайної, дріоптериса чоловічого, безщитника жіночого, ожини волосистої, ожини змієвидної,  чорниці, суничника тростинового, в яких моховий покрив займає 5-8% площі. В ялинках-зеленомошниках місцями домінують ті ж види, а також брусниця у верхніх частинах схилів.


НАСЕЛЕННЯ

Процеси заселення нашої території розпочалися давно. Сліди поселень виявлено ще з початку ХУІІІст. Перших хат та їх господарів було зовсім мало ( будинки Матеящук Юрій, Комариця Степан, Григоряк Дмитро). З роками населення поступово збільшувалося. З покоління в покоління продовжувалися конятинські родини. Трудові ресурси: загальна кількість працюючих – 242 чол. Пересічена густота становить – 18 чол. На 1 кв.м. Рівень заселеності території села не одинаків, що пояснюється великою різноманітністю природних умов. Густіше заселена територія міжгірної улоговини(правий берег р.Білий Черемош), а схили хуторів Плита, Глибока, частина Зеленого заселені значно рідше. Центральна частина улоговини заселена і забудована і добре освоєна конятинцями.


ГОСПОДАРСЬКІ ДВОРИ

У нашому селі нараховується 192 двори. Вони всі відрізняються один від одного, від розміру присадибної ділянки, планом забудови, часом забудови, архітектурою, зовнішнім виглядом, видом будівельного матеріалу, кількістю жителів у господарському дворі. Більшість будинків збудовані у проміжку від 1944 -2000рр. Найстаріший будинок у селі – це будинок ,збудований ще у 1893 році євреями, які проживали у нашому селі. До речі, він чудово зберігся до нинішніх днів. В ньому проживають люди. Будинок зберігся так добре тому, що зведений з якісного дерева. Бо колись старожили добре знали, в який період потрібно рубати ліс для будівлі. Це, як правило, робили у грудні, січні та лютому місяцях. На противагу старим будинкам є зовсім новенькі, збудовані у проміжку 2006-2007рр. Певна частина будинків зведена у проміжку 1900-1943рр.-44 будинки. Будівельним матеріалом служило дерево. Пізніше, починаючи з 50-х років будинки почали зводити з каменю, блоку та цегли. Майже всі вони покриті шифером, деякі – алюмінієвою бляхою, а дві хати-євро-черепицею. Більшість хат одноповерхові, 25-двоповерхові. Господарі будинків дбають про їх зовнішній вигляд: намагаються причепурити.


ПРАВОСЛАВНА АРХІТЕКТУРА

  Покоління. Є щось у цьому слові таке глибоке, таке світле, яке можна відчути хіба що дуже чутлива душа. Покоління людей… Ось народилася людина, росте, виростає, сил набирає – а там дивись закружляли літа, як листя восени. І за тобою твій слід, у твоє життя біжить хтось інший ще такий молодий, як оце ти вчора був. Покоління. Одне сходить з землі, як сонечко зполудня до заходу,  інше народжується і піднімається до полудня, до висоти. Та вічного нічого немає. Одні люди народжуються, другі помирають…Про це нам постійно нагадують святі місця села Конятин: пам'ятна архітектура – церква святого Василія, дві каплички, дзвіниця, два кладовища, до яких є два входи. У дзвіниці знаходяться дзвони, які, лунаючи  оповідають про початок церковної відправи, церковного свята. Голос дзвону викликає душевне піднесення, сповіщає відповідний характер відправи, врочистості та інших подій. Існує декілька родів дзвонів.

Також на території церкви знаходиться будинок , в якому проживали священики та дяки.

Церква святого Василія  розташована на мальовничому пагорбі, звідки видно всю панораму села. Збудована вона у 1790 році. Реставрацію проводили у 1987 р. Це одна із найстаріших культових споруд у районі. Щорічно відбувається храмове свято на честь пророка Іллі. У цей день сюди сходиться дуже багато людей із сусідніх сіл Буковини та Івано-Франківщини. Зранку проходить святкова літургія за участю не тільки нашого священика, а й інших священиків, монахів. З того часу, як було відкрито нашу церкву тут працювало багато благочинних отців: Вильотний , Олексій, Юрій.

Саме приміщення церкви не дуже велике. По довжині – 14м, по центру максимальна ширина сягає до 8м. Максимальна висота -25м. Церква збудована із дерева. Зверху вона оздоблена виробленими дощечками (гонтою), подібно до рибних лусочок. Поверхня покрита алюмінієвою бляхою. Є два виходи: центральний і запасний. Церква стоїть на високому фундаменті з метою запобігання підтоплення водою.

Дуже гарний інтер'єр церкви,тобто, внутрішнє оздоблення. Тут є багато ікон, рушників, красивих люстр, підсвічників, лампадок.

Скільки служб, обрядів (весільних, похоронних), проповідей, повчань, сповідей було проведено у цій церкві…

На даний час церква знаходиться в аварійному становищі.

Капличка святого Пантелїмона 

У 2002році колишній голова сільської ради Пилипко В.І. серйозно захворів і дав обітницю перед Богом, що якщо одужає, то побудує на вулиці, де живе, каплицю во славу Божу. Взимку  2003р. почав заготовлювати деревину, бо каплицю вирішили будувати з дерева. За давнім гуцульським звичаєм, навіть покрівля з куполами мала бути деревяна. Дерево треба  було використовувати зимове, бо зимою зрізане дерево найміцніше, це ще наші предки знали. Коли дерево було підготовлене, до справи взявся будівельник і архітектор Дроняк Олексій Васильович. Він підготував креслення будівлі, обрізав деревину, а потім почав споруджувати капличку. Кожний день йому допомогу надавали Григоряк Дмитро, Дутчак Петро, Григоряк Михайло, Пилипко Богдан.  Дранку для покриття каплички пожертвувала Пелепко Валентина, а паркет,  фарбу і лак дав Шміляк Микола. Коли капличку було споруджено, то дружина Володимира Івановича Людмила Петрівна та Дутчак Г.С. зі своїми родинами потрудилися над тим, щоб капличку прикрасити всередині. Закупили ікони, квіти, принесли рушники. 9 серпня 2004р капличку освятили. Тоді зібралося дуже багато односельчан. Тепер щодня відчинені  двері у капличку для прихожан Конятина та всіх  охочих помолитися і запалити тут свічку.  9 травня 2007р.у капличці виникла пожежа. Хтось поклав свічки по чотирьох кутках, де знаходиться пісок. Свічки догоріли і полумя перекинулося на деревяні полички, а потім на рушники і ікони. Цікавим є такий факт: рушники обгоріли, полумя пішло під ікону, але вона не згоріла і пожежа загасла сама по собі. Ніхто не гасив пожежу водою. Божа сила погасила вогонь.

Конятинці  свято шанують святі місця  свого села.