ГЛІБОКІВСЬКА ФОРТЕЦЯ, с. СТЕБНІ

  Глібока – це гірський присілок села Стебні Вижницького (Путильського) району Чернівецької області, який розташований на висоті 2,8 км від річки Черемоша й дороги, яка проходить через село. Недалеко від присілка знаходяться залишки  стародавнього міста або фортеці, цьому є підтвердження - кам'яні мури, які викладені з каменю заввишки до 2-3 метрів. Викладка каменю проходила досить акуратно - підігнані брила до брили, - цей стародавній мур тягнеться дугою до 600 метрів завдовжки, а під муром укладений камінням висохлий потік, по якому в давнину текла вода. На камінні мура є написи, але розшифровці вони не  піддаються. Можливо, це письмо стародавніх хорватів, які мешкали в Карпатах у сиву давнину.

На початку XX ст. місцеві жителі знаходили тут залізні щити, рукоятки від шабель (мечів). Однак у науковіймлітературі немає жодної інформації про цю фортецю-місто. Із переказів старожителів Глібокої відомо, що ці муримдосліджували румунські вчені-археологи, які проводили розкопки й знаходили багато стародавньої зброї (стріли до лука, списи), адже село Стебні розташоване на Північній Буковині, яка з 1918 по 1944 рік знаходилась під владою Румунії.

Цікаву інформацію про ці мури ми дізнались із щоденникових записів Михайла Хомовича Тимчука, 1898 року народження, який помер 1972 року. Сам Тимчук був  високоосвіченою людиною-самоуком, самотужки засвоїв 5 мов, був учасником Першої світової війни. У радянський час знімався у фільмі «Чорний птах з білою ознакою», проживав  неподалік Глібокої. Із його записів стало відомо, що у фортеці наші предки ховались від монголо-татар, які у 1240 році здійснювали спустошливі набіги в Карпати. А старожителі-гуцули співають пісню, яка передавалась з покоління в покоління: Слід сказати, що щоденник Тимчука - це єдине письмове джерело про Глібоківську фортецю. І тому її потрібно досліджувати, здійснювати розкопки.