Заяву про перехід на спрощену систему оподаткування ФОП, у разі зміни податкової адреси, необхідно подавати за новим місцезнаходженням

  • 224

Фото без опису

Фото без описуГоловне управління ДПС у Чернівецькій області

 

Повідомлення для інформування громадськості

 

 

Заяву про перехід на спрощену систему оподаткування ФОП, у разі зміни податкової адреси, необхідно подавати за новим місцезнаходженням

 Фахівці Головного управління ДПС у Чернівецькій області роз’яснюють, до якого контролюючого органу повинна подавати заяву про перехід на спрощену систему оподаткування ФОП у разі зміни податкової адреси, пов’язаної зі зміною адміністративного району, або у разі зміни місцезнаходження (місця проживання) з території, на якій ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованій збройними формуваннями російської федерації, на іншу територію України.

Відповідно до п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку першої – третьої груп здійснюється відповідно до підпунктів 298.1.1 – 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 ПКУ.

Підпунктом 298.1.1 п. 298.1 ст. 298 ПКУ визначено, що для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб’єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем податкової адреси заяву.

 Податковою адресою платника податків – фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі (абзац другий п. 45.1 ст. 45 ПКУ).

Таким чином, фізична особа – підприємець у разі зміни податкової адреси, пов’язаної зі зміною адміністративного району, або у разі зміни місцезнаходження (місця проживання) з території, на якій ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, на іншу територію України, подає заяву про перехід на спрощену систему оподаткування до контролюючого органу за основним місцем обліку, тобто за новим місцезнаходженням.

Щоб розпочати 2024 рік на єдиному податку – Заяву необхідно подати до 15 грудня  2023 року.

 

 

При оплаті  через банківські сервіси переказу коштів за надані послуги РРО можна не застосовувати

Фахівці Головного управління ДПС у Чернівецькій області нагадують, що пунктом 14 ст. 9 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 265) передбачено, що реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій (РРО/ПРРО), та розрахункові книжки не застосовуються: при здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.

Отже, суб’єкт господарювання може не застосовувати РРО/ПРРО у випадку проведення розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів, тобто коли суб’єкт господарювання за місцем надання послуг не здійснює прийом від споживачів готівки, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Пункт 14 ст. 9 Закону № 265 слід розуміти так, що РРО/ПРРО можуть не застосовуватись під час здійснення розрахунків за послуги з використанням банківських систем дистанційного обслуговування банків та/або сервісів переказу коштів банків чи небанківських фінансових установ.

Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (постанова Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22) в п. 2.10 передбачено, що клієнт, виходячи з технічних можливостей своїх та обслуговуючого банку, може подавати до банку розрахункові документи як на паперових носіях, так і у вигляді електронних розрахункових документів, використовуючи системи дистанційного обслуговування.

Згідно з п. 10.4 Постанови № 22 системи типу «клієнт – банк», «клієнт – Інтернет – банк», «телефонний банкінг», «платіжний за стосунок» та інші системи дистанційного обслуговування на підставі дистанційних розпоряджень клієнта можуть виконувати функції надання інформаційних послуг згідно з переліком, що зазначений в договорі між банком та клієнтом, здійснення операцій за рахунком клієнта.

Таким чином, «система дистанційного обслуговування» є продуктом банку, що пропонується/надається банком своїм клієнтам (фізичним особам/суб’єктам господарювання) та який надає можливість клієнтам без фізичного відвідування банку отримувати послуги банку щодо ініціювання переказу коштів з/на рахунки клієнтів з використанням як платіжних доручень, так і з використанням інших платіжних інструментів (зокрема, платіжних карток), а також здійснювати інші операції (отримання довідок, обмін валют, і ін).

Банківська система дистанційного обслуговування може бути реалізована на офіційному сайті банку в мережі Інтернет, в платіжних пристроях банку та/або у вигляді платіжного застосунку в технічному пристрої клієнта (ноутбуку, смартфоні, планшеті інше).

Сервіси переказу коштів – продукт банку або небанківської фінансової установи, що має ліцензію Національного банку України (НБУ) на переказ коштів без відкриття рахунків, який спрощує проведення розрахунків і надається клієнтам (фізичним особам/суб’єктам господарювання), зокрема, для здійснення оплати за товари/надані послуги, Ініціювання переказів коштів (готівкою/безготівково, у тому числі з використанням платіжних карток) інших операцій.

Сервіс переказу коштів» може бути реалізований на офіційному сайті банку/НБУ в мережі Інтернет, в платіжних пристроях банку/НБУ та/або у вигляді програмного забезпечення/платіжного застосунку в технічному пристрої клієнта банку/НБУ (ноутбуку, смартфоні, планшеті інше).

 

Порядок оподаткування доходу платника від продажу нерухомого майна

Фахівці Головного управління ДПС у Чернівецькій області нагадують, що відповідно до п. 172.1 ст. 172 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI не оподатковується один раз протягом звітного податкового року, за умови перебування такого майна у власності платника податку більше трьох років, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну):

житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи об’єкт незавершеного будівництва таких об’єктів, земельну ділянку, на якій розташовані такі об’єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці);

земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначені ст. 121 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III із змінами та доповненнями залежно від її призначення;

земельної ділянки сільськогосподарського призначення, безпосередньо отриманої платником податку у власність у процесі приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій або приватизації земельних ділянок, що перебували у користуванні такого платника, або виділеної в натурі (на місцевості) власнику земельної частки (паю), а також таких земельних ділянок, отриманих платником податку у спадщину.

Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку більше трьох років не поширюється на майно, отримане платником податку у спадщину.

Абзацом першим п. 172.2 ст. 172 ПКУ визначено, що дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного (податкового) року другого об’єкта нерухомості (крім операцій з відчуження житлової нерухомості банками в порядку звернення стягнення за договорами іпотеки, що забезпечують кредит, наданий в іноземній валюті), із зазначених у п. 172.1 ст. 172 ПКУ, або від продажу об’єкта нерухомості, не зазначеного у п. 172.1 ст. 172 ПКУ, підлягає оподаткуванню за ставкою 5 відс., визначеною п. 167.2 ст. 167 ПКУ.

Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного (податкового) року третього та наступних об’єктів нерухомості (крім операцій з відчуження житлової нерухомості банками в порядку звернення стягнення за договорами іпотеки, що забезпечують кредит, наданий в іноземній валюті), із зазначених у п 172.1 ст.172 ПКУ, або від продажу другого та наступних об’єктів нерухомості, не зазначених у п. 172.1 ст. 172 ПКУ, підлягає оподаткуванню за ставкою 18 відс., визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ, крім випадків, якщо зазначене у цьому абзаці майно отримано платником податку у спадщину (абзац другий п. 172.2 ст. 172 ПКУ).

Дохід від продажу об’єктів нерухомості, зазначених в абзаці другому п. 172.2 ст. 172 ПКУ, може бути зменшений на документально підтверджені витрати на придбання об’єкта нерухомості, розташованого на території України.

При цьому, документами, що підтверджують проведення фізичною особою – платником податку операцій, пов’язаних з купівлею-продажем об’єктів нерухомого майна, крім договору купівлі-продажу нерухомого майна, мають бути документи первинного обліку, а саме розрахункові документи, використання яких передбачено чинними нормативно-правовими актами.

Враховуючи викладене, дохід, отриманий фізичною особою – резидентом – платником податку від послідовного продажу протягом звітного податкового року двох квартир, які перебувають у власності менше трьох років та не отримані у спадщину, оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставками:

5 відс. – від першого продажу; 18 відс. – від другого продажу.