Попередження суїцідальної поведінки серед дітей та підлітків, запобігання дитячих самогубств

Попередження суїцідальної поведінки серед дітей та підлітків, запобігання дитячих самогубств

Суїцидальна поведінка не є виключно медичною чи психологічною проблемою. Причини такого складного феномену як суїцид включають у себе соціальні, економічні, психологічні, культурні, релігійні і медичні фактори ризику. Профілактика суїцидальних дій є комплексним завданням, виконання якого можливе за ефективної взаємодії різних прошарків суспільства, має бути забезпечено комплексним підходом та виробленням конкретної превентивної стратегії.

Суїцидальна поведінка– це аутоагресивні дії людини, які свідомо та навмисно спрямовані на спрямовані на позбавлення себе життя в результаті зіткнення з нестерпними життєвими обставинами. Фактор навмисності та передбачення смерті від подібних форм поведінки, що відносяться до нещасних випадків.

Основні ознаки суїцидальної поведінки:

• втрата інтересу до звичних видів діяльності та навчання і, як результат погіршується успішність;
• незвичне зниження активності, нездатність до вольових зусиль;
• погана поведінка у навчальному закладі;
• незрозумілі дії або такі, що часто повторюються зникнення з дому і прогули;
• збільшення споживання тютюну, алкоголю або наркотичних речовин;
• інциденти із залученням правоохоронних органів;
• будь-які раптові зміни у поведінці і настроях;
• нехтування своїм зовнішнім виглядом;
• прощання, розмови чи жарти про бажання померти;
• повільна, маловиразна мова;
• амбівалентність, подвійність емоцій;
• безпорадність та безнадійність;
• присутність переживання горя, надмірні побоювання або страхи, почуття провини чи відчуття невдачі, поразки;
• неуважність та розгубленість;
• страх невдачі, почуття неповноцінності, негативна самооцінка, соматичні скарги;
• агресивна поведінка, надмірна самокритичність;
• втрата властивої для дітей енергії;
• порушення сну, зміну апетиту або ваги.

Рекомендації для профілактики суїцидальної поведінки.

Шановні батьки, не нехтуйте суїцидальні висловлювання, адже краще перестрахуватися, ніж недооцінити ризик суїциду. Спілкування з потенційним суїцидентом слід побудувати за таким приблизним планом:
Висловте свою зацікавленість особистістю і її долею;

2. Ставте запитання прямо, щиро і спокійно, використовуйте техніку активного слухання;
3. З’ясуйте, наскільки сформований образ подальших суїцидальних дій чіткий:

3.1. чи є суїцидальний план;
3.2. чи намічений час і місце виконання;
3.3. чи були суїцидальні думки та спроби в минулому;
3.4. як суїцидент сам оцінює ймовірність свого суїциду.

Пам’ятайте:

• що докладніший план, то більша ймовірність його реалізації;
• спробуйте з’ясувати причини та умови формування суїцидальних намірів. Не примушуйте співрозмовника говорити про них, якщо розповідь для нього занадто важка;
• спонукайте виразити свої почуття у зв’язку з проблемною сферою;
• запитайте, чи доводилося йому розповідати комусь про те, що він говорить зараз. Це запитання допоможе підштовхнути співрозмовника до думки, що, можливо, головна його проблема — у соціальній самоізоляції.

І найголовніше – негайно зверніться за допомогою до психолога!

Чого робити не слід:

• не відповідайте на заяви про суїцидальні наміри репліками: «Чути не хочу про такі дурниці!», «Чи варто говорити про речі, яких усе одно не зробиш?»;
• не показуйте, що ви шоковані заявами суїцидента, навіть якщо справді переживаєте емоційне зворушення;
• не вступайте в дискусію про припустимість самогубства; повідомте лише, що не хочете, аби дана особа пішла із життя.

Отже, на сучасному етапі розвитку суспільства ми можемо спостерігати багато чинників, які впливають на виникнення суїцидальних тенденцій серед дітей, підлітків та молоді. Тому важливим аспектом є створення атмосфери високої духовності, поваги до особистості та її внутрішнього світу. Зокрема діти повинні відчувати турботу і потрібність як рідним, так і соціуму в цілому. Адже ні одна людина не хоче померти, вона хоче лише втекти від деяких обставин, які вважає нестерпними. Батькам потрібно демонструвати свою любов дітям, підтримувати їх самостійні прагнення та суворо не судити, адже саме це веде до підвищення самооцінки, особистісного зростання та успішності власної життєдіяльності. Коли людина залишається наодинці зі своєю проблемою, то проблема здається надміру великою і нерозв’язною. Зважаючи на загрозу кризового психоемоційного стану для будь-якої дитини у сучасному егоцентричному й агресивному світі, слід своєчасно вжити належних заходів, щоб запобігти фатальним наслідкам.

Суїцидальна поведінка не є виключно медичною чи психологічною проблемою. Причини такого складного феномену як суїцид включають у себе соціальні, економічні, психологічні, культурні, релігійні і медичні фактори ризику. Профілактика суїцидальних дій є комплексним завданням, виконання якого можливе за ефективної взаємодії різних прошарків суспільства, має бути забезпечено комплексним підходом та виробленням конкретної превентивної стратегії.

Суїцидальна поведінка– це аутоагресивні дії людини, які свідомо та навмисно спрямовані на спрямовані на позбавлення себе життя в результаті зіткнення з нестерпними життєвими обставинами. Фактор навмисності та передбачення смерті від подібних форм поведінки, що відносяться до нещасних випадків.

Основні ознаки суїцидальної поведінки:

• втрата інтересу до звичних видів діяльності та навчання і, як результат погіршується успішність;
• незвичне зниження активності, нездатність до вольових зусиль;
• погана поведінка у навчальному закладі;
• незрозумілі дії або такі, що часто повторюються зникнення з дому і прогули;
• збільшення споживання тютюну, алкоголю або наркотичних речовин;
• інциденти із залученням правоохоронних органів;
• будь-які раптові зміни у поведінці і настроях;
• нехтування своїм зовнішнім виглядом;
• прощання, розмови чи жарти про бажання померти;
• повільна, маловиразна мова;
• амбівалентність, подвійність емоцій;
• безпорадність та безнадійність;
• присутність переживання горя, надмірні побоювання або страхи, почуття провини чи відчуття невдачі, поразки;
• неуважність та розгубленість;
• страх невдачі, почуття неповноцінності, негативна самооцінка, соматичні скарги;
• агресивна поведінка, надмірна самокритичність;
• втрата властивої для дітей енергії;
• порушення сну, зміну апетиту або ваги.

Рекомендації для профілактики суїцидальної поведінки.

Шановні батьки, не нехтуйте суїцидальні висловлювання, адже краще перестрахуватися, ніж недооцінити ризик суїциду. Спілкування з потенційним суїцидентом слід побудувати за таким приблизним планом:
Висловте свою зацікавленість особистістю і її долею;

2. Ставте запитання прямо, щиро і спокійно, використовуйте техніку активного слухання;
3. З’ясуйте, наскільки сформований образ подальших суїцидальних дій чіткий:

3.1. чи є суїцидальний план;
3.2. чи намічений час і місце виконання;
3.3. чи були суїцидальні думки та спроби в минулому;
3.4. як суїцидент сам оцінює ймовірність свого суїциду.

Пам’ятайте:

• що докладніший план, то більша ймовірність його реалізації;
• спробуйте з’ясувати причини та умови формування суїцидальних намірів. Не примушуйте співрозмовника говорити про них, якщо розповідь для нього занадто важка;
• спонукайте виразити свої почуття у зв’язку з проблемною сферою;
• запитайте, чи доводилося йому розповідати комусь про те, що він говорить зараз. Це запитання допоможе підштовхнути співрозмовника до думки, що, можливо, головна його проблема — у соціальній самоізоляції.

І найголовніше – негайно зверніться за допомогою до психолога!

Чого робити не слід:

• не відповідайте на заяви про суїцидальні наміри репліками: «Чути не хочу про такі дурниці!», «Чи варто говорити про речі, яких усе одно не зробиш?»;
• не показуйте, що ви шоковані заявами суїцидента, навіть якщо справді переживаєте емоційне зворушення;
• не вступайте в дискусію про припустимість самогубства; повідомте лише, що не хочете, аби дана особа пішла із життя.

Отже, на сучасному етапі розвитку суспільства ми можемо спостерігати багато чинників, які впливають на виникнення суїцидальних тенденцій серед дітей, підлітків та молоді. Тому важливим аспектом є створення атмосфери високої духовності, поваги до особистості та її внутрішнього світу. Зокрема діти повинні відчувати турботу і потрібність як рідним, так і соціуму в цілому. Адже ні одна людина не хоче померти, вона хоче лише втекти від деяких обставин, які вважає нестерпними. Батькам потрібно демонструвати свою любов дітям, підтримувати їх самостійні прагнення та суворо не судити, адже саме це веде до підвищення самооцінки, особистісного зростання та успішності власної життєдіяльності. Коли людина залишається наодинці зі своєю проблемою, то проблема здається надміру великою і нерозв’язною. Зважаючи на загрозу кризового психоемоційного стану для будь-якої дитини у сучасному егоцентричному й агресивному світі, слід своєчасно вжити належних заходів, щоб запобігти фатальним наслідкам.